Ой що ж то за шум учинився,
Що комарик та й на мусі оженився! | (2)

Та й взяв собі жінку невеличку, 
Що не вміє шити-прясти чоловічку. | (2)

Що не вміє шити-прясти, чи варити,
Що не вмiє з комариком добре жити. | (2)

Полетів наш комар у садочок,
Та й сів наш комар на дубочок. | (2)

Ой сідить наш комар на дубочку,
Звісив свої ніженьки по листочку. | (2)

Десь тут узялася шура-бура,
Вона ж того комарика з дуба здула. | (2)

Ой упав же комар на помості,
Поломав, потрощив ребра й кості. | (2)

Прилетіла його муха жалкувати:
"Ой де ж тебе, комарику, поховати?" | (2)

"Поховай ти мене в [чистім] полі, мила,
Понасип мені в полі тай [високу] могилу! | (2)

Будуть там наші хлопці проходжати,
З комаревої могили чудувати. | (2)

"Ой що ж то лежить за покойник?
Чи то цар, чи гетьман, чи полковник?" | (2)

"То не цар, не гетьман, не полковник,
А то мухи-зеленухи полюбовник!" | (2)