Вчора, сьогодні, завтра,
Одне і теж, чи є у цьому сенс?
кава, душ, робота дім,
Все змішалось у ритмі безглуздім, 
Прокидаючись я хочу заснути,
Хочу чаю, але чашку треба сполоснути,
Я так втомився від рутинного життя, в якому зникли справжні почуття.

Хочу піднятись на вершину гори, 
Але не хочу лишатися там назавжди,
Я просто трішки відпочину, 
Два дня чи три, а може лише годину,
Потім я повернусь до нормального життя де все ще йде війна за серцебиття,
Життя моє, то реальне поле бою,
Двобій із самим собою.

І знову ніч, і знову думки,
адже ось тут можна було зробити все навпаки,
Чому все так?
чому не інакше,
Адже щось робити насправді важче,
Доки хтось сидить склавши руки,
Інший хтось будує мрію крізь біль та муки,
Звичайно, я не наполягаю, я прошу...
Люби, твори, живи я благаю! 

Не втрачай себе!

2014, Сашко Чайковський ©