Дерев’яна зозуля у старому годиннику,
 Відкує усамітнення час,
 Розчахнеться яблуня од важкої роси.
 Ти од криниці вертатимеш із порожніми відрами.

 Я запитаю тебе в темряві про те коли випадає сніг,
 І в кожного мого слова буде луна як провалля.
 Крізь прочинену браму з подвір’я ступить світло
 Босоніж на стежку, щоб назавжди відійти від нас,
 Щоб назавжди відійти від нас.

 Але буде видно і в темряві, що в тебе втікаюча...
 Але буде видно і в темряві, що в тебе втікаюча... тінь.