Дощ на цілий світ кинув вогкі перли,
Як стоп-кадр завмерлий, чорно-біло зблід,
Втратив барви день – світла згадка щастя...
Де б ти не сховався – Звір тебе знайде.

Руку простягни, скло – не перепона,
Падають з балконів скам’янілі сни,
Вранці замете їх опале листя...
Де б ти не таївся – Звір тебе знайде.

І крізь грати вій, де він під арештом,
Звір ковтає решти кольорових мрій,
В світ казкових веж більше не відпустить...
У старому люстрі Звіра ти знайдеш.