Неочікувано мітим на місце глядача, 
з крісла у залі розкажу як я почав, 
силу слова величав, шукаючи причал
По ночах нові рядки, значить час настав, 
листав сценарії, листав шукаючи себе, 
шістнадцята весна, глава, течія несе
на сцену, атмосфера стерео, в руках мікро, 
терапія римамим, дим, пропитане нутро,
 по трохи вгору, хапаючись за нові ідеї, 
де я був коли у плеєрі були глухі тетері
критерії до треків не змінилися від тоді,
 годі хавати, типу модні реп пародії, 
історії без брехні про погану долю, 
свої рани залікую, твої я посолю
в полі зору булі ті, шо  валять зараз з нами, 
повстали тіні питання, шо далі, ким стали
Ким станем, дістали, не на диво пусті зали, 
вязали римами темні теми і шо отримали, 
криками добиваєм, хитаючи гриви,
При цьому залиємось в тіні неначе привиди, 
на горизонті, голодні, навіть не зомбі, 
емоції, шматок життя лишив на мінусовці
На ззовні нас те, що інші тримають у собі, 
далеко не сумні, повз нас пролетіли дні

Залишаєм в собі моменти маршруту, 
почав тут,надалі я пишу тут, буд писати,                         х2
поки горить в очах, слухай можливо ти так само як і я почав

Ця музика мені заміняє самотні вечори, 
майк - це бенти, а сцена наче ринг, 
виходити на бій при погоді любій, 
це не хоббі, навіть на унітазі юзаю біт
Ти кажеш я дебіл, та це тільки ти дебіл, 
я почав, не виходило, зїжав кулак, терпів, катерпін, 
музу не кликав до столу, зате легені в ахуї, потім ше постону
І почнется знову, на ранок все закінчиться, 
музика із заходу мене ніжно за кінчик взяла, 
не відпускаю, коли мене відпустило, 
не у постилках цей кайф, він не постійний
Я по стінах лажу, коли в зошиті лажу, 
бачу, та з часом почерком навчився мутити ланч вам,
 панч-лайн, шо це таке я питав у друзів, 
вони у відповідь казали "Стьопа йди на брусся"
З інтернету мінуса, капа кривіше носа, 
шнягу записав, але гордий, бо це зробив сам, 
на календар я не палив, та згодома я помітив, 
шо стою на сцені вродіі кричу "Привіт  мен"
Не забути, провали, ті стоси не порвали, 
залишив у пам'яті секрети двох малих, 
буває ностальгія приходить, чи то печаль, 
фінішу не бачу, значить заєбісь почав

Залишаєм в собі моменти маршруту, 
почав тут,надалі я пишу тут, буд писати,                         х2
поки горить в очах, слухай можливо ти так само як і я почав