Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла, -
Гуцул Ксеню в ній впізнав.

Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі з любові
Сумно-сумно промовляв:

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.

Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
То гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любить скрито,
А гуцулку синьооку
В ніч останню він прощав.

В Черемоша грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумну пісню вигравав:

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.

Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
Та що серце кохає,
То гаряче, мов жар.

Я тобі казала щиро:
Не кохай мене зрадливо,
А ти думав, що можливо
І кохання звів на жарт.

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.

Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
Та що серце кохає,
То гаряче, мов жар.