Вона любить писати листи
І любить дивитись на схід
Вона знає коли треба піти
І те, чого робити не слід
Вона чула порожні слова
І знає, яка їх ціна
Та щоранку встає ледь жива –
Не потрібна нікому вона

Приспів:
Вона –
В її серці вічна весна
Та дістала рукою до дна
І нікому не потрібна вона
Вона –
Вона вірить в сонце і сміх
І мабуть таки найкраща за всіх
Та нікому не потрібна вона

Вона вірила тисячам рук,
Цілувала мільйони вітрів
Рятувала себе від розлук
Оберегом з червоних сортів
Та горить в очах зеленим вогнем
Запитання про власне ім’я
Всіх і вся забула, та одне
Не дано їй забути ніяк

Приспів.