Гнуй

Люблю я, коли вун пахне, коли го чути на село
Люблю я, коли на ньому співать ситий воробок
Люблю, коли вун гріє, коли вун мнякне у руках
Коли над ним літавуть сови, коли лежить вун на полях

Я люблю гнуй, гнуй, коли вун пахне,
Коли го чути на цілий село
Я люблю гнуй, гнуй, коли на ньому
На ньому співать ситий воробок
Люблю я, коли вун гріє, коли вун мнякне в газдуських руках
Я люблю гнуй, гнуй, гнуй, ей, коли лежить вун на полях

Я люблю сісти на його громаді, далеко видіти з горба
І вупити собі з кертами канчув іервеного вина
Люблю я, коли гноять ним зимлю, я зимлю люблю, погноєну ним
Коли в руках, руках го тримлю — я знам, же я є тої зимлі син