Тобі так важко бути кимось 
І відповідь нести
Мені кричиш нахабно: "вільний"!,
Але залежний ти.
Для мене біле - в тебе чорне,
Твоя реалність - наче сон.
Мені достатньо два питання,
Чому ж у тебе їх мільйон?

Звільнити серце від розуму
Та від логічності думок.
Так, я не хочу бути вільним,
Бо ваша воля - під замок.
Втекти від слів пустих я хочу.
Вони мов мідь, яка дзвенить.
Прошу, облиште лікувати - 
Мені давно вже не болить.

Чому кажу, а ти не чуєш?
Чому кричу - ти мов стіна?
В очах твоїх нема любові,
Лише упертість та війна.
Для тебе шлях - для мене стежка, 
Колюча в біль, та все ж моя.
Вони не зійдуться ніколи - 
Наліво ти, направо я!

Звільнити серце від розуму
Та від логічності думок.
Так, я не хочу бути вільним,
Бо ваша воля - під замок.
Втекти від слів пустих я хочу.
Вони мов мідь, яка дзвенить.
Прошу, облиште лікувати - 
Мені давно вже не болить.

Звільнити серце від розуму
Та від логічності думок.
Так, я не хочу бути вільним,
Бо ваша воля - під замок.
Втекти від слів пустих я хочу.
Вони мов мідь, яка дзвенить.
Прошу, облиште лікувати - 
Мені давно вже не болить.