Не забувайте, люди, про батьків!
Про маму, що, бува, не спить ночами,
Що завжди зрозуміє і без слів,
Яка завжди душею разом з нами.

Про батька, що підкаже вірний шлях,
Що скривдити не дасть, хоч сам суворий.
Несе проблеми на своїх плечах,
Усі твої незгоди переборе.

Про найрідніших, що дають тепло,
Що бережуть від втрат та помилок
І будуть поряд, що б там не було:
Як доля цілиться і тисне на курок...

Зупинять постріл, відвернуть все зло.
Їх любов світла та криштально чиста.
Якби ж їх серце вічно битися могло!
Якби не росли вгору цілі числа!

Мене ви чули, я, мабуть, піду:
Обійму маму, з батьком поговорю...
І серце вже забуде про біду,
Воно вже більше не піддасться горю.