"Якби зустрілися ми знову..."

***  
Якби зустрілися ми знову 
(Т.Г. Шевченко, 1848)

Якби  зустрілися  ми  знову,  
Чи  ти  злякалася  б,  чи  ні?  
Якеє  тихеє  ти  слово  
Тойді  б  промовила  мені?  
Ніякого.  І  не  пізнала  б.  
А  може  б,  потім  нагадала,  
Сказавши:  «Снилося  дурній».  
А  я  зрадів  би,  моє  диво!  
Моя  ти  доле  чорнобрива!  
Якби  побачив,  нагадав  
Веселеє  та  молодеє  
Колишнє  лишенько  лихеє.  
Я  заридав  би,  заридав!  
І  помоливсь,  що  не  правдивим,  
А  сном  лукавим  розійшлось,  
Слізьми-водою  розлилось  
Колишнєє  святеє  диво!