Пече всередині 
і гнів сильний, 
гірко 
я говорю з моїм серцем: 
задаючись питанням, 
чому, немов відірвавшись від ясена, 
я, подібно до його листу, 
граю з вітрами.
Якщо шлях 
розумної людини 
полягає в тому, щоб будувати 
основи на камені, 
то я - дурень, подібний 
поточного потоку, 
який свого курсу 
ніколи не змінює.

Я лину, 
подібно судну без компаса, 
в потоках повітря, 
подібно до світла, паряться птиці; 
ланцюга не можуть утримати мене, 
ключі не можуть замкнути мене, 
я шукаю людей подібно до мене, 
щоб приєднається до бродяг.

Хвилювання мого серця 
не небезпечні; 
вони приємніше жарти 
і солодше, ніж медові стільники; 
які б вказівки ні давала Венера, 
це приємний обов'язок, 
адже в ледачому серце 
вона ніколи не поселяється.

Я подорожую широкою дорогою, 
це і є шлях молодості, 
я віддаюся своїх недоліків, 
забуваю про користь, 
я прагну до задоволень тіла, 
більше ніж до порятунку, 
оскільки моя душа мертва, 
я буду піклуватися про тіло.