Киць-киць-киць-киць-киць-киць-киць! Загиблик, на! На, киць-киць-киць-киць-киць-киць-киць! На! На їж шкірку від кубаси. Загиблик - то є наш кіт! Мейсон його літом приволік до хати, такий був маленький-маленький, такий... Очи мав закисші, його сильно пси покусали, і він, бідака, таяк би здох. Но ми поховали його в шкарпетці, під агрусом в саду. Мейсон плакав, тай мені було шкода котьонка. Його тойво... Може він ше й не хтів вмирати, такий маленький. Тікишо народився - вже вмер. А найбільше мені було шкода Мейсона, бо той кіт випорпавсі з-під агрусу і вночи, дванаціта година, почав драпати в двері! Я, блять, подумав, шо то прівідєніє, мені волос диба став, Мейсон сі почав заїкати зі страху, зжога сі в нього почала! Я йому мусів робити поташ, шипучку! Я відкриваю двері, дивлюсі, а... А на порозі сидит Загиблик і шкарпетка. Блять... Загиблик вижив.
 Но а зараз він вже підріс, виріс, такий сі файний, круглонький зробивсі, я би сказав кіт, добротний кіт... Еммм, нє. Нє, нє. Нє-нє-нє, нема шо нарікати, а от тко за ніч 9 тире 11 щурів їбаши, та. А нині в Мейсона день народження! І я нарізаю кубасу на канапкі, бо мают гості прийти. На, киць-киць-киць-киць. На, їж шкірку. Він бідний шось хворий, я не знаю, шось йому живіт здуло, певно здихати буде, чи яку його мать... Ану псикай нахуй надвір! Так, такс-такс-такс... Скіко то, хто то має прийти? Катя з Юліком, Ігор корабель, Лесик і Кузьма їде з Тариком. А Мейсон пішов до магазину, бо має купити туалєтний папір і два майонези. І вже його нема пів години. Де він є? Де його курва носит? Аво вроді йде. Блять, де так довго ходиш? Га? В черзі стояв, та? А чо пиздиш? От чо дуриш, де здача, блять? В магазині забув? А ти йоп твою мать, злодюга! Вже дзвоню в міліцію, вже набираю мєнтів! А, не набирати? Ану ходи сюда! Сука, в кут, в кут! На коліна! Не плакати, я сказав, не плакати! Овва, а то хто так скоро прийшов?.. Йду-йду-йду. Йду! Та зараз! Якого хрєна дзвоните? А то Катя прийшла з самого ранку нам помагати і подарувала Мейсонові сто гривнів. Кажу: Мейсон, гроші на кант. Подарунки твої, гроші мої. Чув чи нє? Вставай, йди до туалєту, забери газету і постав папір. Шо, Катя? Та, та, та! Солив капусту! І ти солила?! Йоооп твою бля, шо, шо робити! Викидай її нахуй в мусорне відро, її ітак ніхто ніколи не їст. Нааай, ну блять, та, нема шо їсти... Дивисі, як нема шо їсти: кишка, голубці, жарені легені гов'яжі, і ти мала принести три холодці. А ти принесла два! Не поняв, ну я ж давав гроші на три! Мейсон! Встань з підлоги! Встань з підлоги, я сказав! Катя! Катя, ходи сюда. Дивисі, ліг і язиком дістає с-під плінтуса муравлів. І їст, сволоч! Так, блять, ану-ка рот, відкрий рот. Сплюнь! Сплюнь я кажу, не лигай! Виплюнь, вони отруйні! Гості! Гості! Всі по містах!
 Ооо, заходьте, заходьте! Нє-нє-нє-нє-нє! Не роззувайтесь, не роззувайтесь, не треба. Хто там дзвони? Тарас! Ну спалиш дзвінок, не бався. Йоооой, або то шоо, кому то скілько кульків? Тобі-тобі, Мейсон, тобі. Але гроші давай сюда, бо ти загубиш. Гості, наливайте, гостимся, гостимся!
 Коротше, забава йшла на ура. Всьо, курва, з'їли, всьо випили, блять. Скурили Лесику всі сигарети, скора приїжала, пожарніки, блять, бо ми сі понапивали і почали стріляти салютами в Юліка! А от дальше я вже ніхуя не пам'ятаю... Пам'ятаю, встаю зрані, голова болит, блять, таяк, курва, хтось отвьортков в око пхає... Тарас хропит, курва, на цілу хату. Катя спит гола, блять, яка вона страшна... Дивлюсі, Мейсона дись нема, певно з Лесиком ше з дискотеки не прийшли. А Загиблик в шафі так мявчит, таякби му зуби рвали. Чи він здихає, чи який хуй... Я відкриваю шафу, а Загиблик...
 Народив котят!!! У... Одинаціть котят! В моїй норковій шапці!.. Оказується, Загиблик - кітка!!! Або то я сі як дивив йому під хвіст, та вроді були яйця! Ото подарочок! Ото сюрприз! Та мене в житті ніхто, нічим вже не здивує! Навіть якшо Мейсон - тато... Аааа...