Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду,
Нема куди прихилиться — 
Хоч з гори та в воду.

Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом,
Утопився б — тяжко жити,
А нема де дітись.

В того доля ходить полем,
Колоски збирає,
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.

Добре тому багатому,
Його люди знають,
А зо мною зострінуться — 
Мов недобачають.

Багатого губатого
Дівчина шанує,
Надо мною, сиротою,
Сміється, кепкує.

Чи я ж тобі не вродливий,
Чи не в тебе вдався,
Чи не люблю тебе щиро,
Чи з тебе сміявся?

Люби ж собі, моє серце,
Люби, кого знаєш,
Та не смійся надо мною,
Як коли згадаєш.

А я піду на край світа,
На чужій сторонці
Найду кращу або згину,
Як той лист на сонці.

Пішов козак, сумуючи,
Нікого не кинув.
Шукав долі в чужім полі
Та там і загинув.

Умираючи, дивився,
Де сонечко сяє.
Тяжко-важко умирати
У чужому краю...