Гей, була в мене коняка,
 Та й коняка-розбишака,
 Була шабля, ще й рушниця,
 Ще й дівчина-чарівниця.

 Ту коняку турки вбили,
 Ляхи шаблю пощербили,
 І рушниця поламалась,
 І дівчина відцуралась.

 За Бунжацькими степами
 Їдуть наші з бунчуками.
 А я з плугом і з сохою
 Понад нивою сухою.

 Гей, гей, гей, мій чорний воле!
 Степ широкий, стерня коле.
 Вітер віє-повіває,
 Казаночок закипає.

 Повіває вітерочок,
 Закипає казаночок.
 Скоро все засне під млою,
 Йдіть вечеряти зо мною.

 Гей, хто в лісі відгукнися,
 Гей, хто в полі, відкликнися!
 Йдіть до мене вечеряти,
 Серце моє звеселяти.

 Зву. Луна за лугом гине...
 Казаночок стигне, стигне.
 Віє вітер, повіває,
 Казаночок застигає.