Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі. 
І у кожного зброя була за плечами, 
І у кожного смуток і біль на лиці.

Біль і смуток за всю Україну,
Та за спалені хати і зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов'їну,
Але їм вже не було дороги назад.

Бо дорога назад - це неволя,
А ховатися в лісі не будемо ми.
Ми підемо вперед - і здобудемо волю, 
України своєї ми вірні сини. 

Хтось з них пісню завів, і вона пролунала
На всі гори Карпати, на весь рідний край,
Щоби знали усі - Україна повстала! 
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай! 

І не всі повернуться із бою живими,
І не всіх дочекається рідна сім'я.
Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими, 
Пам'ятай їх завжди, українська земля. 

Пам'ятай їх завжди так, як я пам'ятаю.
Пам'ятай лихоліття страшної війни.
Бо настане той день, що до рідного краю 
Ще злетяться твої, Україно, сини. 
Ще злетяться твої, Україно, сини.