Чорні Божі люди, злії вороги лицаря рубали.
Руки білі, ноги білі, відтинали.
Та й сміялися, та й знущалися, все чекали.
Аби сили тої сили лицарської не стало.

А він кров'ю клекотав, та й пісень співав,
Очей не опускав.
Силу тую, силу лицарськую
Із собою взяв.
Не плач за тим, чого не стало,
Бо як не стало, то й не було.
Що справді є, було і буде,
І будуть нелюди і люди.

Життя, хто ти є? Не покаже.
Життя, ким ти був? Не розкаже.
Лише матінка смерть знає як тебе звати,
Лише матінка смерть знає чого ти вартий.

Хто ти, сокіл чи змія, це лише воля твоя
Нагорода, або кара. Нелюдськая, Божая.
Або бийся з ворогами, або повзай під ногами,
Або будь поміж рабами, або між богами.