Рідна мати моя,
        Ти ночей недоспала
        Ти водила мене у поля край села,
        І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
        І рушник вишиваний на щастя дала.
        І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
        І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

        Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
        І зелені луги, й солов'їні гаї,
        І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
        І засмучені очі хороші твої.
        І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
        І засмучені очі хороші блакитні твої.

        Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
        В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
        І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
        І дитинство, й розлука, і вірна любов.
        І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
        І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
---------------------------
        Мать родная моя, ты до зорьки вставала
        И водила меня на поля из села.
        Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала,
        И расшитый рушник мне на счастье дала.
        Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала,
        И расшитый рушник мне на счастье, на долю дала.

        Пусть сияет на нём, как весенняя сказка,
        В соловьиную ночь расцветающий сад.
        И любви материнской улыбнётся мне тихая ласка,
        И очей твоих синих задумчивый взгляд.
        И любви материнской улыбнётся мне тихая ласка,
        И очей твоих синих печальный, задумчивый взгляд.

        Я возьму тот рушник, расстелю, словно долю,
        В тихом шелесте трав, в щебетанье дубрав.
        И на вышивке тонкой расцветёт всё родное до боли,
        И разлука, и детство моё, и любовь.
        И на вышивке тонкой расцветёт всё родное до боли,
        И разлука, и детство, и матери милой любовь.