Страдальна Мати під хрестом стояла,
Стала ридати, в сльозах промовляла:
"Ой, Сину, Сину, за яку провину        |
Переносиш нині тяженьку годину         |
На хресті?                             | (2)

Я Тебе купала гіркими сльозами,
Як малим ховала перед ворогами.
А нині плачу, бо Тебе вже трачу,       |
Вже тя, милий Сину, більше не побачу,  |
Сину Мій!                              | (2)

Ти жертвувався всіх людей спасати,
За то діждався невинно вмирати,
За світ лукавий, злобний і неправий,   |
Що сповнив на Тобі свій засуд кровавий |
На хресті.                             | (2)

Моя підпоро, Мій Ти світе ясний!
Гаснеш заскоро, в'янеш безчасний.
А що ж зі Мною станесь, сиротою?       |
Я сама на світі, як билина стою        |
Під хрестом.                           | (2)

Мій Боже милий, усердно тя молю,
Додай Мені сили у нещаснім болю;
Тебе благаю, як сама лиш знаю,         |
I Тобі днесь Сина Мого поручаю         |
На хресті".