Ген там за морями глибокими 
Явір стоїть. 
На його вершечку високому 
Сокіл сидить. 
Сидить, не літає, чекає 
Дві тисячі літ. 
Мовчить, виглядає, де є 
Його діти малі. 
Ген там за горами високими 
Камінь лежить. 
Від нього на чотири боки 
Стежка біжить. 
По одній приходять, а далі – 
По одній із трьох. 
На котрій є Мара, на котрій 
Чека на нас Бог? 
Важка, терниста 
Дорога воїнів. 
Вузька, кам’яниста 
Стежка святих. 
А широка і чиста – 
Шлях у безвістя, 
Тих, хто відрікся 
Мертвих своїх.