Стрілка годинника мого міняє маршрут,
Пригадую минулі роки, коли я морально протух.
Це було давно! 
А зараз, я просто гружу весь страх на камаз,
Це собі мій наказ!
Що за страх там, у пориві вітру?
Я покажу тобі його через порвану сітку душі.
Гай-да за мною - повз темний коридор,
Переповнений болю - мені вже не потрібен доктор.
Я зцілився, пройшовши свій курс у клініці страху,
Не знайдеш на мені тепер знаку від зажившого шраму.
Всі мої демони залишилися там, між стінами,
І їхні домени не поступляться їм - я не дам.
Вони заблукали навіки,
І тепер будуть мати час, аби обдумати свої гріхи.

  ПРИСПІВ:
 Ласкаво прошу в Клініку страху,
 Я свою злість, тут всю замикаю,
 Чи вийду із обліку - точно не знаю...
 Помічаю, щодня, 
 Як кодувати страх не встигаю.

Палата поруч палати - немає світла,
Лише, як привид, блукає людське сміття,
Що залишили тут й послали до біса життєвий бруд.
Нашкрябаю навколо себе себе крейдою круг,
І не пущу я у нього ніяких Іуд,
Котрі втекли з-під нагляду медика,
Маскуючи звірячі копита під билими кедами.
Тепер їхній транспорт це катафалк,
І ти разом з моїм сміттям поїдеш із бетлу,
Почується лиш дзвінкий монолог: "Water [bad word] .
Два Кота я так само змету як і страх свій у бездну.
Адже тепер я Доктор, Хто...
І після мого лікування ти просто ляжеш на Дно.
Твій діагноз, тебе точно не задовольнить, бров.
Бо новий викид адреналіну у мою кров,
Заставить прокинутись феноменальний флоу.
Я не хочу знову повертатись в клініку страху,
Не хочу знову побачити свою палату!

  ПРИСПІВ:
 Ласкаво прошу в Клініку страху,
 Я свою злість, тут всю замикаю,
 Чи вийду із обліку - точно не знаю...
 Помічаю, щодня, 
 Як кодувати страх не встигаю.