І якого чорта, Боже, Ти послав мені ту пару?
За яку таку провину вниз послав на мене кару?
Та ж не винен я, що характером не вийшов,
Що дратую щохвилини через будь яку дрібничку.
Взяв і випустив із рук оту гарнесеньку сеничку,
Полетіла геть, холєра сизокрила,
Ну й літай собі, аж поки не обскубаються крила,
Я ж любив тебе.
Я ж любив тебе, я ж любив тебе усюди,
На канапі, біля річки, най розкажуть тобі люди,
Який вигляд в нас тоді був, то є справді супер “movie” –
Якісне, веселе, трохи мокре, але добре
Добре було? А ти забула,
Ну і добре, я ж не винен, що ти трохи не відчула.
Добре! В пісні приспів зараз буде
Перстень золотий.
Я злий

Тіло, тіло, тіло, твоє тіло не згоріло.
Не згоріло в моїм серці, як на диво – не згоріло.
Але вії твої, очі, що колись світились вночі