Зозуля  кувала  серед  ночі,
вві  сні  здригнулась  липа  мовчазна.
У  чарах  тиші  голосом  пророчим
сполохано  озвалася  луна.

Чого  не  спиться  вісниці-зозулі?
Чи  журиться  сама  вона  в  біді,
чи  десь  її  дитятко  не  заснуло
в  чужому  непривітному  гнізді.

Чи,  може,  літ  комусь  недокувала,
і  хтось  чудний  при  місячнім  вогні
чатує,  щоб  зірниця  не  упала,
не  згасла  у  захмареному  сні...

Чумацький  Шлях  зачаєно  блискоче
у  зоряній  роздмуханій  золі.
Зозуля  закувала  серед  ночі,
посіявши  тривогу  на  землі.