Я з тих, хто носить вишиванку біля серця не для понту, 
З тих, хто зна ім*я героїв від Шевченка аж до Гонти, 
Тої нації що били не один вік поспіль, 
Ті, що йшли у напад навіть, коли вдома тепла постіль. 
Спиною до спини з братами як вовки у зграї, 
Ті що боряться постійно - не бронюють місця в раю, 
Ті для кого "українець" - не пусте слово і букви, 
Ті для кого звуки гімну - це найкращі в світі звуки. 
Я Українець - це звучить для мене гордо, 
Ті хто проти нас і мене, пошкодують про це згодом. 
Всі хейтери готують мотузок у добре мило, 
Моя милозвучна звучить гостро та не мило. 

Готова диба для тих, хто проти України, 
Вишиванка на тілі не для понту, а для діла. 
Перчені слова жалять, переростаючи в ессе, 
Я - Українець. І цим сказано усе.