Мені далеко йти до артиста,
ніколи не написати ідеальних рим.
Кажучи "з понеділка" раз триста,
сам собі нав'язую перед очима дим.

Мені не стати й суперменом,
воїном, що покоряє очі, несе цвіт.
Не фрегат, хоч під моїм знаменом
стоїш - ти, а значить за плечима увесь світ.

Не бути мені вдалим флористом,
не виразити композицією думки.
Мої квіти - це рими у віршах,
мовчки вирвані з серця, щоб дістались тобі.

Знаєш, артист викликає сумнів,
флорист не грає твоїми фібрами душі.
Супермен завжди рятує дурнів,
а моє серце увесь час належить тобі.