Прошу, думай про мене.
коли каплі дощу по вікні,
коли вулиці зовсім пусті,
поки стукіт між ребер.

Знаєш, зовсім не треба.
Не треба вагання і смутку,
і в погоду жахливо-смутну -
не повір грому неба.

Лиш секунди завмерли.
І найменша думка про дотик,
залишає шрами та опік, -
дрібниці серед химер.

Прошу, думай про мене.
Коли, наче, все втратило нить,
очі в сльозах - ти лиш озернись -
я поруч. лиш... про мене.