Давно, як світ, за сім століть...
Ой, то було, було! Ой, загуло-гуло.
Все почалось з дівочих слів: "Чом ти не прийшов?"

Якби ти знав, як я ждала...
Ой, я ждала-ждала, не дождала-далась.
Та не знав ти, що від мене не втікти,
Не замести сліди.

Приспiв:
Тебе я знайду, тебе украду.
В ліс темний заведу і з розуму зведу.
Тебе я знайду, тебе украду!

Коханий мій немов зімлів...
Ой, а коханий твій дійсно таки зімлів.
Бо я прийшла, його знайшла, а він не чекав.

Як соловей він заспівав,
"Люба моя-моя, все поясню тобі я".
Місяць в трави ліг, місяць впав мені до ніг,
Ти знов від мене втік!

Приспiв:
Тебе я знайду, тебе украду.
В ліс темний заведу і з розуму зведу.
Тебе я знайду, тебе украду!

Тебе я знайду, тебе украду.
В ліс темний заведу і з розуму зведу.
Тебе я знайду, тебе украду!

Тебе я знайду, тебе украду.
Тебе я знайду, тебе украду!