я дякую тобі за те, що  
у нас було і за те, що 
у нас вже не буде ніколи. 
все добре уже і тихо так стало, бо 
ніч ця рано, чи пізно минеться. 
скоріш за все, що рано, бо  
пізно буде пізніше... 

ці вірші буде  
писати лютий 
мороз на вікні.  
тримайся за 
плечі мої  
і дихай любов'ю, 
бо віра з нами,  
бо каміння не тоне у воді. 

ми, можливо будемо запізнюватись 
з весною, бо часу обмаль, бо 
час не має жодного значення. 
ми, можливо будемо мати одне життя 
і серце буде битись під ребрами 
і ти і я вже будемо кимось. 
ми, можливо ніколи не будемо знати 
хто я і хто ти. 
забагато можливо. 
забагато я і забагато ти. 
ми.