коли сльоза одиноко котиться з ока,
і серце то як камінь, то горить вогнем,
і біль спотворює обличчя,
крізь гіркий присмак сліз
ти розумієш,
що дитиною залишатися важко і боляче;
і страх падіння рожевих замків,
ріже серце, і назавжди залишаться шрами.

і кожне падіння приносить все більше болю,
я боюсь, ще раз і не зможу піднятись.
адже щастя можливе тільки в моєму серці,
за його межами панує логіка.
дуже швидко зникають почуття,
коли розум логічніший за любов,
коли всі обіцянки – лише слова,
коли серця розділені сотнями кілометрів,
замість того, щоб зблизитись.
в любові немає логіки,
значить любові також немає.

я хотів би не розуміти, що відбувається,
і вірити, що любов – лише слова.
людина постійно самотня,
я вмираю, гнию зсередини.
в любові немає логіки, значить любові також немає.