Розкажи мя, полонино, 
Де живе моя дівчина. 
Та єдина, що кохаю, 
І для неї я співаю. 
 
Вона в світі і вродлива 
І весела і щаслива. 
В неї очі сині-сині, 
Мов волошки в полонині. 
 
Приспів: 
Покохай мене, гуцулко, файно покохай, 
Щоби знову повернутись в твій чарівний край. 
Край смерек, де шум потоків весело дзвенить, 
Де зірки ласкають гори в місячну блакить. (весь куплет – 2) 
 
Йди, легеню, по стежині, 
Там зустрінеш ти дівчину. 
Як вона тя покохає, 
В небі сонце засіяє. 
 
Як не знайдеш ти дівчину, 
Вірю, гори не покинеш. 
Будеш з нами зимувати, 
Щоб весною заспівати.