Я відчуваю погляд твій,
Дорога - це життя, я іду по ній,
За кроком крок, спогади промайнули,
Відтворюючи нотами моє минуле.
Я відчуваю поглад твій,
Дорога - це життя, я іду по ній,
За кроком крок, спогади промайнули,
Відтворюючи нотами моє минуле.

Коли ти сам, на душі вже не сонце, а сніг.
Бути кращим хотів, але пробач не зміг,
В холодній кімнаті я залишаюсь одни.
Сказала "прощавай", секунди ідуть, як години.
Тік-так..мов зворотній відлік.
Спогади пішли, а я досі біжу за ними.
Героїчно долаючи кілометри і милі, в моїй уяві одне фото і те чорно-біле.
У вікні вогонь, дбро і радість промайнули,
В очах дитини я побачив своє минуле.
А на потяг щастя білет вже пішов з молотка,
На жаль життя, я вірш не почнеш з нового рядка.
Я йшов по берегу, воно зі мною поряд.
У памяті примав завжди цей ніжний погляд,
Благала прошу, мене не залиши,
Ми вдвох назавжди - воно живе в моїй душі.

Я відчуваю погляд твій,
Дорога - це життя, я іду по ній,
За кроком крок, спогади промайнули,
Відтворюючи нотами моє минуле.
Я відчуваю поглад твій,
Дорога - це життя, я іду по ній,
За кроком крок, спогади промайнули,
Відтворюючи нотами моє минуле.

Коли з роками обличчя вкрива волосся,