Задивляюся в очі ставків,
Залишаю на березі втому,
Я не в гості іду до батьків,
Просто я повертаюсь додому.
Тут кохана моя сторона,
Що найкраща у світі для мене,
Тут розсіяла маки весна,
Мов намисто у травах зелених.
Приспів:
Відшуміли роки, розійшлися планетою друзі,
І сумує без нас в очеретах самотня вода,
Та приходить весна і летять, і летять чорногузи,
І показують маки їм шлях до старого гнізда.
Я у спогади юних років,
Як в тумани іду на світанні,
І цілую ту мить, де зустрів,
Волошково – біляве кохання.
І дзвенять чорногузи крильми,
Понад стріхою рідної хати,
Щоб завжди пам’ятали сини,
Те святе, що не слід забувати.
Приспів: