Ти не приходиш в снах, 
А я знов пишу вірші. 
Де взяти такі слова, 
Щоб шовком по душі? 

Я не повірю в те,
Що чужі один одному. 
Шляху вже назад нема, 
Ми - янголи в чорному

І тільки світло ллється по краю твого балкону, 
І в твоїх вікнах тінь вводить мене в кому, 
І я без стону, монотонно, душу душать тонни, 
І навіть тому, понад втому я не йду додому. 

Я в плеєр музику із твого плейлиста,
Таксі маршрутне вже по звичному маршруту.
Не забувай, що я - частинка твого міста
Наспівую мелодію забуту..

Мене вели дороги до моста
Поміж вагонів і ліхтарів вокзальних. 
До твого дому кроків менша ста, 
До твого серця жодного немає

Мій океан - твоя пустеля,
І каяття твоє - мій гріх
Без тебе небо просто біла стеля, 
Без тебе місто павутина доріг. 

Ти не приходиш в снах
А я знов пишу вірші
Де взяти такі слова
Щоб шовком по душі? 

Я не повірю в те,
Що чужі один одному. 
Шляху вже назад нема...