1 куплет
Витри сльози з очей,за мною це вибір,
Для когось з нас вирок,душі крик,я немаю сил,
Чекати намагаюсь в руках триматись,я тікаю від 
обману твоїх слів,твоїх поступків,це з життя драма,
Я як лимон вижатий від цих скандалів,по руках шрами,а твій погляд як і серце - із камню гравій,тобіі все мало,
Я лишаю цей дует,буть тепер соло,іграй на нервах ти комусь і далі,я забуваю щосекунди нас і все що було,я знову взявся за своє,да я егоїст і мало що на цьому світі ціню,з часом став цінити лиш істинне,хто безкорисливий,а тобі лиш би наїстись -шармен шейх круїзи , золото,шум машин доріг пильних,нічні клуби,пяні туси, протираєш зранку фари,горять труби,це війшло в привичку,став для тебе я погана звичка,не той приклад як дим від сигарет,а магія купюр тебе манить і дурманить погляд,все частіше ти в майбутньому не бачиш нас поряд,сильніше аніж яд.
Я відкланився,кажуть правильно-не суди ,не будеш ти судим,ліпше бути лишнім,чим в епіцетрі цих сюжетів,кражче стерти все вийти із води сухим,так буде кражче,повір .
2 куплет
Це вже не гра між нами а нагадує все частіше війни,
Де кожен з нас смілий,як не дивно ти тут як адвокат качаєш знов права свої,буваєш часто не права,хочеш бути почутою,а мрії твої тануть з кожним новим днем,не можеш приховати сльози,а я знов обманюю тебе,віриш і надієшся ,що з часом все як мить пройде і буде все поновому але постарому.
Як в кращі часи наші
Це реальність,вони погубить швидко,на старості літ один одного згадаєм,але вже буде пізно,не має почуттів до вас,як нестарався хоч під вистріл.
Міліон таких як ви,щось є,але чогось немає,а в тобі я бачив суть у всьому,очі закриті були до краю
Дні проходили як мить, ранок разом ми зустрічали.
Це просто у нас звичка а може це апатія,ти права це не шах і мат а у цій партій без виходу ситуація патова,на один номер менше в телефоні ,як не странно стало,серце відпускаю твоє без суму радості,хай інший потакатиме твоїм капризам і відчує сладості брехні і слів пустих - останнє слово ,тепер я в стороні.