Лишень варення з вишень тримає в вертикалі
І ще пара корешей, які полять бур'ян і палять.
Мішель - мішень, терпить ножеві випади.
І трата мізеру грошей з кишень, щоб випити...
Прилип до батареї, хоч і тане сніг,
Версію "бета" раю стерти хотів, та не зміг,
Потираю спітнілі долоні нервово... Во вам!
В отриманих тільки зі Львова Вова...
Я в світі сам. Розум стає пласким.
Не ту кусав за шию, за соски...
І вже хто з ким рамсив, напевно, срати!
Бог, дай нам сил перехворіти зради!
Депресивно супиться горизонт далі...
Не буду більше різати язиком-лезом талій!
Хоч я переможений наших баталій,
Не я, а книжка записна буде в горизонталі!

Літак полетів закордон, а я лечу з катушок...
Друже, за дорогими дуже тужим!
Кулаки із манікюром серце б'ють, як грушу,
І тебе завжди на спаринг я ласкаво прошу.
Почуття, як пацанів, вже подають у розшук...
Мої руки покоцані ти сльозами не зрошуй.
І не зважаючи на Денні кислого рожу,
Я пам'ятаю тебе усміхнену і хорошу.
А там палає горизонт, горить зонт на пляжі...
Плювати на моря і гори! Знов ми поряд ляжем.
Хоча зима і затягнулась, не хватає зла вже,
За тисячі кілометрів слово гріє не слабше.
Хоча б пиши, що на твоїх вушках повно лапши
І ми - це пшик, і що я тебе в дурні пошив,
Що я - мужик, і, як і решта, - лиш послід мишиний...
Головне - пиши, бо лишила один слід машини...