Впало за хмарами в ранішнє марево
Сяяло, сяяло – щезло
Сипалось начебто світом не баченим,
З неба пробачення несло.

Сонячним маревом, місяць чарами
В бік проганяло даремно.
Місяць образився – срібними стразами
Падали сльози на землю.

(х2)
Така як я, така як є – тверда і відкрита
Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта

Поміж орбітами снів оксамитових,
Душі невидимі – вільні.
Прямо із світла мовчить Аеліта,
П’є своє приторне зілля.

Зорі гукаються, в ніч розпускаються
І помирають під ранок.
В правому боці – небесні емоції,
Зліва – холодний світанок.

(х2)
Така як я, така як є – тверда і відкрита
Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта

Аеліта
Аеліта

(х2)
Така як я, така як є – тверда і відкрита
Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта