У полоні темноти, наче сон з’явилась ти.
 Та я прокинувся, тому що ти лишилась назавжди.
 Я кохав тебе, як міг, квіти клав тобі до ніг,
 Та білі мухи налетіли – вкрив любов холодний сніг.
 Ця любов мене дістала – перед очима матиляла,
 Цілий день, цілий день, цілий день мене пиляла!
 І я спокій втрачав, я на тебе кричав,
 Я горлянку зривав, як собака гарчав.
 Ну скільки вже можна мені тебе вчити –
 Ти дай мені трошечки перепочити,
 Ти вилізи з хати, ти піди погуляти –
 Людей подивитись, себе показати.
 Погуляла, покружляла, погуляла, покружляла,
 Людей подивилась, себе показала.
 Погуляла, покружляла, погуляла, покружляла,
 Та до мене назад ти оглоблі вертала.

 Приспів:
 Ні, ні я не ту кохав, не ті слова я говорив!
 Ні, ні я не ту чекав, не ту теплом своїм зігрів!
 Ніч, ніч осліпила нас – блакитних снів жадана мить!
 Ні, ні я не тій моливсь – любов украла ніч!

 Мов настояне вино, випив я любов давно –
 Так добряче нализався, що мені вже все одно.
 Проживу без тебе я, ти давно вже не моя –
 Опинилась у в’язниці, тепер бог тобі суддя.
 Добре так, добре так – я тепер одинак!
 Добре так, добре так – я тепер холостяк!
 Та твоє миле обличчя мене знов до себе кличе,
 І цієї мани не позбутись ніяк!

 Як приснишся вночі – то хоч бери та кричи –
 Закриють очі глядачі, затулять вуха слухачі!
 Не хочу знати, де ти, і знати, де тебе знайти.
 Ти розумієш, чи ні? Ти не потрібна мені!

 Приспів