І ще один день, я на одинці з думками... 
Й не можу зрозуміти, що трапилось між нами... 
Чому усе так вийшло? ми не разом із тобою... 
Дуже шкода тільки того, що нас двоє... 
Нас було тільки двоє, у всьому світі, 
Раділи ми усьому, й кохали як діти... 
Але між нами появився, якийсь мужик... 
Розбив він наше щастя, а сам зник... 
Усе в очах погасло у мене раптово, 
Й набуло сірих кольорів, все навколо... 
Не знав я що робити, й куди мені звернути, 
Не знав я що зробити щоб тебе повернути? 
Тобі я на мобільний, телефонував, 
Ти не хотіла розмовляти, і я це відчував... 
А серце розривалося лише тому, 
Бо ми клялися колись одне одному... 
Що будем завжди разом, з ночі до рання... 
Й ніщо не зруйнує нашого кохання... 
Будем завжди разом, і блиск у очах... 
А ти відповідала: все тільки у твоїх руках... 
Але так вийшло, від мене ти пішла, 
А в мене тільки біль, залишилась одна... 
Друзі мені радили забути й "забити", 
Но вибач я не зміг... Тебе розлюбити! 

Минуло кілька тижнів, самотнього життя, 
І я почав повертатись, у забуття... 
До всіх своїх старих, незавершених справ, 
І сам себе підтримував, щоб духом не упав. 
І ось одного разу, телефон мій задзвонив, 
Ти сказала "Привіт!" я всі справи залишив... 
Говорили ми з тобою довго, як колись... 
Лиш не було слів "Кохаю", але я не журивсь... 
І так продовжувалось в нас, декілька днів, 
Я з тобою спілкувався, і дещо зрозумів, 
Передчуття в мене було, що хочеш ти мене вернути, 
Я питав тебе чи правда? Ти сказала може бути! 
І що не розлюбила, ти також сказала, 
Чи хочеш бути ти зі мною, точно не знала... 
Я тебе попросив, сказати так або ні... 
На роздуми твої пішло ще декілька днів. 
Але от цього дня я ніколи не забуду 
І слів твоїх кінцевих... Доки жити буду! 
Алло! Привіт Інна! Як справи в тебе? 
Привіт! Я хочу сказати щось, для тебе! 
Пам'ятаєш ти просив, щоб я оприділилась? 
Моя відповідь "Ні"! І розмова завершилась!!! 
Чому ти так зробила, по сьогодні незнаю, 
Лиш знаю тільки те, що я тебе... КОХАЮ!!!!