(музика: ДахаБраха)
(текст: І.Дідик)

<verse1>

Злоба... Рвуться на висках судини
Лице оскал чи біль... Скажіть, хто винен?
І хто спинить це? Тут мав би бути я десь.
Страх... Але крім правди нічого боятись!
І знову йду, куди і стадо,
Я перестав приймати рішення і тим стану,
Ким скажуть. Нам нав'язують наркотик,
Вибирати нічого, тільки спробуй бути проти!
Передоз і далі просим, нам не досить,
Зламані, в розсип розкидані по різним осям,
Ось ми - гарматне м'ясо... Розумію - я собі
Давно не указ. Наказує той, хто за касою.
Дивна параноя, іноді не знаю, хто я,
По-моєму, чиїсь очі слідкують за мною,
І мої скроні під контролем дула... Я - не бунт сам,
І я змирюсь, тільки тихо б'ється пульс там...
А далі пусто... Нічого більше, тільки запах,
Поставлять на могилі біотуалет чи прапор?
Може й правда, нам треба ще одне Гестапо?
І пора би лишніх викидати за борт?

<verse2>

Це майже як конвеєр: з тебе ліплять копію,
Розчиняють у натовпі і лишають,
Підгодовуючи панацеєю,
В яку щоразу підсипають опіум.
І ти залежний, не вір, коли тобі втирають протилежне,
Малюючи свободу безмежну -
Брешуть, всі і всюди, це факт уже,
Так, ти жертва, але винен в цьому теж ти,
Будучи гнилою часткою соціуму,
В оці на мушці ти в тих, кому ця гра в кайф.
В тіні драйву, ти всього лише машинка на пульті,
Тому біжи і не втирай зайвого!
Бачиш, коди зламано,
Добра немає більше, спалене дотла воно,
Зла вино п'янить і робить залежним
І стержень віри гасне, будь обережним,
Ти теж не засрахований від його неволі,
Межі десь заховані серед твого болю.
Коли страх і відчай роблять безсилим,
Ворог б'є з тилу, бийся поки є сили!