Ти мовчиш , а казати й нічого й не варто
А любов здавалось то жарти
А любов  вірилось вічна
А душа не думав що грішна

Тихий день, прокидається  з сонцем
Сліпить очі крізь наше віконце
Де ми вдовох його зустрічали
А тепер ? що тепер далі?

Ніжно ніжно , зацілую
А з обіймів не втечеш
Голос досі твій я чую
Із думок не проженеш

На устах твої цілунки
На плечі тепло долонь
Із подряпин візерунки
Пристрасті п’янкий вогонь

Напиши , що нового і де ти ?
І чому не друкують газети
Такі історії щирі і схожі
 як у нас простих перехожих

Телефон – уже річ не потрібна
Ти далеко тепер але й досі ще рідна
Я кожну ніч тебе бачу у снах
А твій присмак і досі на моїх устах