Одного разу, не відразу,
але може вийти так, що
побачиш ти ще той вечір
там, тоді, коли все починалося
з одного погляду її і огляду через плече.
Два слова потому - і запалало знову,
може, цього разу вийде, може, саме те,
може, саме та вона?
Надію приміряєш, на неї чекаєш,
і втрачаєш теж її.
Історія проста. Ким би не була вона -
в цій грі перемагає зазвичай лише один із ста.
Мета - стати одним би із таких...
А сніг із неба падав, все рівняв той сніг...

Кари крис, кари крис, кари крис,
Потлеби микриан кар да кар,
Хета ригс, хета джарс ркалад хрис,
Сада хар, сада хар, сада хар,
Шени ме сахеба дамдевс тан,
Ковел дрос, ковелтвис, ковелган,
Шори ца нислиан пикребс сцрис,
Кари крис, кари крис, кари крис...

Що б я не міняв - все одно не те, біле і пусте,
я чекав, я шукав, я чекав.
Що б я не міняв - все одно не те, біле і пусте,
я чекав, я шукав, я чекав.

Зима тоді така була, що навіть море змерзло,
і Микола-тесла його би не зігрів.
Вона пішла, не озиралася, не оберталася,
і не повернулася... Лишився спів.
Про те, як, немов чиясь рука
тягне до смітника твій ярлик.
Ти зник. Як звик.
І звук із перших рук -
це вітер сказав: "роби, як знаєш,
ти чуєшь? Шукай і відшукаєш"

Кари крис, кари крис, кари крис,
Потлеби микриан кар да кар,
Хета ригс, хета джарс ркалад хрис,
Сада хар, сада хар, сада хар,
Шени ме сахеба дамдевс тан,
Ковел дрос, ковелтвис, ковелган,
Шори ца нислиан пикребс сцрис,
Кари крис, кари крис, кари крис...

Що б я не міняв - все одно не те, біле і пусте,
я чекав, я шукав, я чекав.
Що б я не міняв - все одно не те, біле і пусте,
я чекав, я шукав, я чекав.

Приспів (переклад)

Ветра свист, ветра свист, ветра свист,
Листья мчит... обрывая кусты,
Ряд деревьев сгибает в дугу,
Где же ты, где же ты, где же ты
Дождь и снег. Как метет, как метет...
Мне тебя не найти, никогда
Образ твой на моем, на пути,
Днем и ночью, везде и всегда
Неба серого тягостна высь...
Ветра свист, ветра свист, ветра свист