Приспів:
Написала б і розказала,             |
Як мене ніколи ти не кохала...      |
Зрозуміла б і, відпустила б і,      |
Не тримала би мене силоміць тоді... | (2)

Скажи, чому? Скажи, навіщо
Ти воплекаєш почуття непомітно?
Бо все і так минає з мелодією дощу,
І цей сюжет придумала ти і тільки ти, а я,
Я самовпевнений з тихими кроками
Йшов до мети і тепер одинокий я,
І ти тепер чужа, в тебе інші погляди,
Завершилося все, це кінець, бо це прокляте...

Приспів. (2)

І вже тридцять шостий день з тих пір, як я все знаю,
Ти як завжди обманом в очі кажеш: "Кохаю!",
Від твоїх слів я сам у собі тупо замерзав,
Проклинав небо, рвав волосся, я все знав.
Тобі нічого не сказавши, клеїв дурачка,
Скажи, ну що з тобою? Та все окей, мала.
Я день за днем проводив, риючись в своїй голові,
Хотів згадати моменти, фрагменти і дні.
Бачила б ти, тільки як воно трясе,
Розлив пів чашки кави, хто знає - той пойме.
І я забув коли востаннє мені снилися сни,
Мелодія печалі з першим запахом весни.
Поясни, як обман ти з'єднуєш з любов'ю
Без вини, без совісті, страху і болю?..
Бути з тобою чи ні, залиш цю роль мені,
На вершині зі мною, чи вже без мене на дні...

Приспів. (2)