Ти мене не дождалась із армії,
Я чуть випив, скотилась сльоза.
І, попавши в тюрьму па ашибочкє,
Твої сініє помнив глаза.
Конвоїр мені крикне: "Посилочка!" -
Мабуть, мама прислала носки.
Ат тібя ж не пісьма ні аткриточки,
Шось в грудях порвалось на куски!
Возвращався без ног покалечений,
Мама больно упала на грудь.
І я поняв шо ти мене прєдала,
В ЗАГС з другим ти дєржиш свой путь.
Вдруг я бачу тебе в платтє сітцевом,
На руках у тебе мальчюган!
ТИНЬ!!!
Мама каже "Дивись: вот он - папа наш",
А вокруг такій синій... туман...

Папа!!! Папа!!!