Ой, у вишневому саду там соловейко щебетав.
Додому я просилася, а він мене все не пускав.

Милий ти мій, прошу тебе зоря зійшла, пусти мене.
Проснеться матінка моя, буде питать, де була я.

А ти, мила, скажи в отвіт: "Дивись, яка чудова ніч.
Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все.
Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все."

Доню моя, у чому річ, де ти гуляла цілу ніч?
Чому розплетена коса, а на очах бринить сльоза?

Коса моя розплетена - її подруга розплела.
А на очах бринить сльоза, бо з милим розлучилась я.

Мамо моя, прийшла пора, а я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою.
Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою.