Колись, дівчино мила, то був чудовий час.
Як ще любов носила ген по-під хмари нас.
Ми вірили, зітхали, кохання присягали.
А соловейко тьохкав все "Тьох-тьох-тьох".

І був би я дівчину довіку так кохав.
І був би я єдину до серця пригортав.
Та десь війна взялася, дівчина віддалася
А соловейко тьохкав все "Тьох-тьох-тьох".

І зорі мерехтіли, соловейко щебетав.
В очах сльози тремтіли, як я її прощав.
Давно те все минулось, кохання позабулось,
А в серденьку зосталось все "Ох-ох-ох".