Мама-кока з тобою
листя цибулі
мокрі волокна бавовни
овочів і морів
твоя дорога зіткана із
жовтого і золотого
сягнувши твого коріння
твого вугілля
забудеш чого ти хотів
і для чого
Мама-кока якщо
ти дихаєш зябрами ти ковтаєш
воду ніби вино
і чорний хліб немов наживку
якщо ти знаходиш пори в воді
і дихаєш тою водою
якщо ти розкручуєш власний язик
немов кіноплівку
Воском лежать небеса
воском і шоколадом
любов, Мама-кока, дорожча аніж
її виправдання
ми мало бачили
але те що ми бачили
варте того щоби його побачити
так що ще не відомо хто облажався
адже твоя дорога зіткана із
жовтого і золотого
тому не відомо що буде потому
ще невідомо