...горлянку рву та ти мене не чуєш, бо ти ще більш самозакохана ніж я...

мене міцніше, ніж учора,
Бо відлітає останній вже листок.
Нам не вдається уникнути повторів:
Історії життя, затерті до дірок.

Я бачив запах, я вдихав твій погляд,
Та перед тілом твоїм встояти не зміг.
По шию у воді – наповнюється чаша,
Мене вже не врятує волі оберіг.

Це було твоє тіло –
Краса, що душу згубила не одну.
Це було твоє тіло –
Остання крапля моєї чаші,
Я тону!

Звабливим вигином ти вміло спекулюєш,
Красою вбивчою захоплюєш серця.
Горлянку рву, та ти мене не чуєш,
Бо ти ще більш самозакохана, ніж я!

Я тону у тобі!..