Дай мені почути відверту мовчання тишу,
Ще раз зазирнути, утнути якусь дурницю
Ти доповнила хором у соло останню нішу,
Відпустила, і тягне-несе мене залізниця.
Дай докайфувати, допити останні ноти.
Вони і мене розривають-крають, їх чути мушу.
Струмом віддавали торкання, погляди, фото,
Сканували і милом заслали ми наші душі.
  
Засмага зійде,
В купе купувати п’ятi кути.
Спрагою стане наступний день,
Але я залишаюсь там, як і ти.
  
Потяги в полиці штовхали у різні боки,
Телефони стискали, чекали картки ввімкнутись.
Залишили по собі цінь ми в камінні мокрім,
Незабаром побачитись звали, або почутись.
Не потрібні тіла нам ваші анітрохи,
Просто ближче підходьте й вгору здіймайте руки.
Сумувати - гаяти час, плести неспокій.
Так буває, що спогади народжують звуки.

Дай мне услышать откровенную тишину молчания,
Еще раз заглянуть, выкинуть какую-нибудь глупость.
Ты дополнила хором в соло последнюю нишу,
Отпустила, и тянет-несет меня железная дорога.
Дай докайфовать, допить последние ноты,
Они и меня разрывают-терзают, их слышать должен.
Током отдавали касания, взгляды, фото,
Сканировали и мылом послали мы наши души.

Загар сойдет,
В купе покупать пятые углы.
Жаждой станет следующий день,
Но я остаюсь там, как и ты.

Поезда полки толкали в разные стороны,
Телефоны сжимали, ждали карточки включиться.
Оставили после себя олово мы в мокром камне,
Вскоре увидеться звали, или услышаться.
Не нужны тела нам ваши ничуть,
Просто подходите ближе и вверх поднимайте руки.
Грустить - терять время, плести беспокойство,
Так бывает, что воспоминания рождают звуки.