З дощу зіткане простирадло
 Сутінок туманом стине,
 Сірим саваном похмурим
 З неба краплями полине...

 Велич хмар заметушилась,
 Розриваючись на плями.
 Грізно вдарили у землю
 Грому палиці коряві.

 Гнів нестримний блискавичний
 Полихнув холодним сяйвом –
 Люто срібною сокирою
 Повітря простір розсікає...

 Грому палиці коряві
 Вщент трощили-розбивали
 Хрест над Капищем прадавнім,
 Лише попіл залишали!

 Праху сором дощем змиє
 Із землі криваві шрами
 Там де Били! Били! Били!
 Грому Палиці Коряві!..

 Та вже не змиють дощу сльози
 Ганьби християнської управи
 І не розтрощать років болю
 Перуна палиці коряві!..