Як торік проводжала я вільний вітер за край,
Наказала йому - ти на дивний цвіт не зважай.
Повертайся у поле, тебе чекатиму я,
Повернувся мій вітер, не сама з ним та весна.

Щастя зрадило, зрадило, зрадило, зрадило нам,
Я одна, я одна, я одна, а ти більше не сам.
Я благаю вас люди, не вірте, не вірте словам,
Відтепер я не вірю ні веснам, ні вільним вітрам.

Як торік ти назвав мене любою, любою,
А весна стала нашою згубою, згубою,
Вітру в полі шукати не стану я, стану я
Вільною не по волі і вірною болю.

Як торік ти убив мене зрадою, зрадою,
Від тоді я про тебе не згадую, згадую,
Від тоді подих твій в полі не ловлю, не ловлю,
Просто вітру всерівно, що я його ще люблю.